| Анотація |
У статті досліджується поняття «житло» з позиції розуміння його як майнового і немайнового блага, що проявляється в реалізації людиною права на життя. Зазначається, що особливістю розвитку цього інституту є розширення нових видів об’єктів житлової нерухомості, які можуть не відповідати поняттю житла. Наголошується на необхідності проведення аналізу застосування цього поняття в різних нормативних актах з метою створення єдиної термінології. Констатується, що у чинному законодавстві України немає єдиного підходу до поняття правової природи об’єктів житлової нерухомості. Зазначається, що правове регулювання відповідного правового інституту є правом складним, комплексним явищем, яке охоплює державно-, адміністративно-, кримінально- та цивільно-правові аспекти. Численні суперечності в регулюванні визначеного правового поняття значно ускладнюють реалізацію механізмів захисту цивільних прав відповідно до практики Європейського суду з прав людини. Відстоюється позиція про визнання житла не лише майновим, а й немайновим благом, що відокремлює особливу приватну сферу особи від інших осіб та має особливий психологічний (духовний) вплив на людину, елементами якого є його недоторканність та захист від несанкціонованого в нього проникнення інших осіб і невтручання у приватне життя. |
