| Анотація |
У статті розглядаються можливі моделі правового регулювання, які потенційно можуть забезпечити баланс між визнаними європейськими цінностями і релігійними переконаннями, що засновані на ісламському віровченні. Первісно регулювання суспільних відносин у західних суспільствах сформовано на нерелігійних, секулярних засадах. У сучасних умовах все більш очевидною стає неприйнятність обох крайнощів: як тієї, що полягає у веденні розмови тільки «мовою релігії» (типова теократична модель), так і тієї, що пропонує виключно нерелігійну, офіційну мову (світська модель). Обидві моделі однаково ігнорують плюралізм, який характеризує мультикультурні суспільства. По-справжньому вільна політична комунікація передбачає, що всі релігії та світогляди (за умови їх несуперечності базовим правам людини) повинні мати можливість представити свої переконання у публічних дебатах. В іншому разі суспільство втрачає здатність бути мультикультирним, оскільки воно позбавлене можливості відкритого і рівного обговорення найбільш гострих проблем, і це, в свою чергу, призводить до зниження цінності самої деліберативної демократії. |
