| Анотація |
Досліджується розвиток земельних відносин та їх правового регулювання в Україні в ХХ–ХХІ ст. Доводиться, що у структурі земельних відносин як об’єкта правового регулювання можна виокремити власне земельні відносини, земельні відносини, які мають цивілістичний зміст та земельні відносини екологічного характеру. Така природа земельних відносин обумовлює необхідність застосування до їх регулювання норм цивільного права та норм екологічного права. Водночас автори відстоюють концепцію, згідно з якою земельні відносини, включаючи й земельно-цивільні та земельно-екологічні (землеохоронні), повинні регулюватися нормами земельного права як самостійної галузі правової системи України. А норми цивільного законодавства можуть застосовуватися до регулювання земельно-цивільних відносин лише у випадках, коли такі відносини не врегульовані нормами земельного законодавства. Нарешті норми екологічного права підлягають пріоритетному застосуванню до регулювання тільки тих земельно-екологічних відносин, в яких земля виступає складовою частиною довкілля. Необхідність існування земельного права як окремої галузі права обґрунтовується його функціями, які поділяються на дві відносно самостійні групи: виключні функції земельного права та функції, які земельне право виконує у тісній взаємодії з іншими галузями права, насамперед із цивільним та екологічним правом. Доводиться, що у процесі використання земельних ресурсів відносини з приводу землі трансформуються з земельно-цивільних у земельно-екологічні та навпаки, не втрачаючи основної ознаки земельних відносин.
|
