Стаття присвячена вивченню особистості злочинця як елемента криміналістичної характеристики. Метою є доповнення криміналістичних знань про особу злочинця, їх класифікації та визначення напрямів використання у процесі виявлення та розслідування злочинів, п
ровадження слідчих й оперативно-розшукових дій. У сучасних умовах, коли боротьба зі злочинністю є одним із головних завдань, пробле ма особистості злочинця перебуває у центрі уваги багатьох наук. Особистість злочинця як один з елементів криміналістичної х
арактеристики злочинів досліджували багато вчених (кожен у певному контексті) з таких наукових галузей знань, як кримінальне право, кримінальний процес, криміналістика, кримінологія, психологія, психіатрія. Наявність узагальненої інформації про суб’єктів
вчинення злочинів та її використання є важливою умовою для з’ясування механізму вчинення злочину або окремої групи злочинів, для виявлення осіб, причетних до злочину, а також для встановлення їх рольових функцій. У результаті вивчення матеріалів криміналь
них проваджень у діях злочинців вбачається інколи склад не одного, а декількох злочинів. У ланцюгу злочинної поведінки вони утворюють відповідні сукупності (комплекси) у структурі технологій злочинної діяльності, які складаються з основних та підпорядкова
них злочинних елементів (стадій, етапів, операцій тощо). Дані про такі технології включають у себе відомості про типові ознаки кримінальної поведінки суб’єктів до, під час і після скоєння злочину. Це має бути обов’язково враховане при попередженні, виявле
нні та розслідуванні кримінальних проваджень, оскільки дозволяє слідчому або оперативному працівнику виявити схильних до протиправної поведінки осіб, значно звузити коло підозрюваних у скоєнні злочину, з’ясувати мету і мотив скоєння злочину, побудувати ве
рсії та спланувати тактичні операції, а після того, як запідозрені особа стане відомим, — визначити лінію поведінки щодо неї при слідчих діях і судовому провадженні.