Зростання кількості воєнних злочинів через широкомасштабне вторгнення Російської Федерації та інтеграція України у НАТО обумовлює увагу до унормування кримінальної відповідальності за їх вчинення. У цьому контексті звернення до досвіду США як провідної країни – члена НАТО вбачається доцільним для розуміння перспектив розвитку вітчизняного законодавства. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених відповідальності за воєнні злочини, слід констатувати, що розробка проєкту Кримінального кодексу України (проєкт КК України) актуалізувала порівняльно-правові дослідження відповідальності за діяння з міжнародною криміналізацією, тим більше, що Україна, як і США, не приєдналася до Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

 Метою статті є розгляд концептуальних підходів до унормування воєнних злочинів в США та Україні, зокрема й у контексті проєкту КК України, а також викладення бачення щодо перспектив розвитку вітчизняного законодавства в зазначеному контексті.

З’ясовано, що для США є притаманною диференціація деліктоздатних осіб, кожна категорія яких підпадає під юрисдикцію різних нормативних актів. Особливості американської концепції полягають у тому, що військовослужбовці США та цивільні особи, причетні до діяльності збройних сил, не переслідуються за вчинення воєнних злочинів, їх діяння кваліфікуються як загальнокримінальні правопорушення,хоча формально існують нормативні підстави для кваліфікації їхніх діянь саме як воєнних злочинів. Однак представники супротивної сторони збройного конфлікту підлягають кримінальній відповідальності за воєнні злочини. Такий підхід викликає критику американських фахівців, яка спрямована на підвищення легітимності участі збройних сил США в закордонних воєнних операціях.

Встановлено, що особливістю регламентації воєнних злочинів за КК України є включення до їх переліку як власне воєнних злочинів (розділ ХХ), так і низки військових кримінальних правопорушень. Такий підхід не є оптимальним, що визначає доцільність формулювання єдиної загальної норми про кримінальну відповідальність за порушення законів і звичаїв війни, яка б поглинула низку норм про відповідальність за військові кримінальні правопорушення. Визначено спірні аспекти проєкту КК України щодо регламентації воєнних злочинів, які можуть призвести до суттєвих складнощів правозастосовної діяльності або навіть неможливості кваліфікувати діяння як воєнний злочин.

Bibliography

Authored books

1. Archibugi D, Pease A, Crime and Global Justice: The Dynamics of International Punishment (Polity Press 2018) (in English).

2. Drumbl M A, Atrocity, Punishment and International Law (Cambridge University Press 2007) (in English).

Journal articles

3. Bufacchi, V, ‘War crimes in Ukraine: is Putin responsible?’ [2023] 16 (1) Journal of Political Power 1-6. DOI: 10.1080/2158379X.2022.2105495 (in English).

4. Corn, G S, VanLandingham R E, ‘Strengthening American War Crimes Accountability’ (2020) 70 American University Law Review 309–86 (in English).

5. Mayans-Hermida B E, Hola´ B, ‘Balancing “the International” and “the Domestic” Sanctions under the ICC Principle of Complementarity’ [2020] 18 (5) Journal of International Criminal Justice 1103–1130. DOI: https://doi.org/10.1093/jicj/mqab003 (in English).

6. Piddubna M, ‘Voienni zlochyny v kryminalnomu pravi Ukrainy’ (2016) 40 Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu, Seriia Pravo 2 (in Ukrainian).

Theses

7. Bazov V, ‘Kryminalna vidpovidalnist za porushennia zakoniv ta zvychaiv viiny (analiz skladu zlochynu)’ (avtoref kand yuryd nauk, 2009) (in Ukrainian).

8. Myronova V, ‘Kryminalna vidpovidalnist za porushennia zakoniv ta zvychaiv viiny’ (avtoref kand yuryd nauk, 2008) (in Ukrainian).

Websites

9. ‘An Introduction to the Uniform Code of Military Justice’ (accessed: 17.03.2023) (in English).

10. ‘Proiekt Kryminalnoho kodeksu Ukrainy (stanom na 30.01.2023)’ (accessed: 17.03.2023) (in Ukrainian).

11. ‘Vysnovok na proiekt Kryminalnoho kodeksu Ukrainy (kontrolnyi tekst stanom na 30.01.2023)’ (accessed: 17.03.2023) (in Ukrainian).